Насильство часто залишає глибокі сліди в психіці тих, хто його зазнав. Психологія та психіатрія все більше усвідомлюють, що багато психічних проблем (а часто й фізичних захворювань) мають джерело пережитого насильства та психологічної травми. Остання класифікація хвороб, розроблена Всесвітньою організацією охорони здоров’я (МКХ-11), включає два розлади, особливо пов’язані з такими переживаннями.

ПТСР (посттравматичний стресовий розлад):

• виникає в результаті впливу дуже загрозливої або лякаючої події чи серії подій. Такі події можуть включати, наприклад, зґвалтування, побиття, бути прямим свідком чиєїсь раптової смерті чи жорстокого насильства, чи серйозної дорожньо-транспортної аварії. ПТСР діагностується, якщо після такого досвіду людина відчуває три види проблем:

• драматична подія повертається до неї у вигляді дуже яскравих спогадів, кошмарів або т.зв. вторгнення (людина, яка відчуває вторгнення, відчуває, що раптово знову опинилася в центрі жахливої ​​події). Зазвичай це супроводжується сильними, непереборними емоціями, особливо страхом і жахом.
• особа уникає думок та розмов про подію, пов’язаних спогадів, місць, людей та/або ситуацій. Наприклад, особа, яку зґвалтували на вечірці, може уникати соціальних зборів (або взагалі виходів з дому), району чи клубу, де стався інцидент, людей, які схожі на ґвалтівника за зовнішнім виглядом/голосом/поведінкою тощо.
• людина відчуває постійну напругу та очікує небезпеки. Навіть в абсолютно безпечному середовищі організм не знижує пильності та не розслабляється. Наприклад, людина зі страхом реагує на раптові звуки (навіть зовсім не загрозливі, як, наприклад, грюкання дверей на протязі).

Як ви можете здогадатися, такий стан призводить як до дисрегуляції організму (гормональні проблеми, проблеми з системою кровообігу, особливо постійно високого пульсу, різні болі, хронічна втома, проблеми зі сном, проблеми з травною системою тощо) в особистому, сімейному, професійному, соціальному, шкільному життя та багато інших сфер.

Комплексний ПТСР

Другий, споріднений розлад – це т.зв складний ПТСР. Зазвичай він розвивається, коли переживання страху, які його викликають, повторюються, тривають довше або виникають рано, особливо в дитинстві. Ця категорія подій включає тривале, неодноразове сексуальне насильство, тривале домашнє насильство, війни, геноцид, тортури, рабство тощо. Причиною комплексного посттравматичного стресового розладу також може бути занедбання в дитинстві – незадоволення основних потреб дитини, не тільки матеріальних, а й емоційних.

Люди після таких переживань, крім симптомів звичайного посттравматичного стресового розладу, також можуть:

• не справлятися з емоціями (у них може, наприклад, виникнути враження, що емоції їх “переповнюють”, що вони не відповідають ситуації – занадто сильні, як коли ми реагуємо на незначну проблему зі страхом і відчаєм, або занадто слабко, коли ми нічого не відчуваємо, хоча ситуація драматична)
• мати низьку самооцінку. Вони також можуть відчувати сором, провину або невдачу через травматичні події. Наприклад, жорстоко зґвалтована особа може безпідставно звинувачувати себе в зґвалтуванні через те, що вона випила алкоголь на вечірці, пішла кудись увечері, підпустила до себе друга, одягла спідницю замість штанів або тисячу інших цілком нормальних видів поведінки.
• мати проблеми зі встановленням і підтримкою близьких стосунків.

Як видно вище, наслідки насильства можуть мати драматичний вплив на функціонування постраждалих людей у ​​всіх сферах життя. На жаль, люди, які надають їм підтримку, часто не сприймають насильство та психологічну травму як джерело проблем. Тому дуже важливо, якщо ми пережили травму, повідомити про це нашого лікаря, психолога, соціального працівника, вчителя та будь-яких інших людей, які надають підтримку. Можна навіть вимагати врахування травматичних переживань у діагностиці та терапевтичній роботі.

Текст: Катажина Новаковська, психологиня, психотравматологиня