Дотримання кількох правил під час розмови з людиною з досвідом сексуального насильства дасть їй відчуття безпеки та захистить її від вторинної травми.

Люди, які допомагають у таких установах, як центри соціального захисту, центри кризового втручання та неурядові організації, часто не мають спеціально розроблених процедур поводження з людьми після сексуального насильства.

Цих знань особливо бракує людям, які не займаються професійною допомогою постраждалим.

Цей список є лише прикладом, він містить найважливіші поради, на нашу думку. Ви також можете додати свої власні та розробити процедури, які підходять для вашої установи чи організації.

•  Забезпечте комфортну розмову, переконайтеся, що в кімнаті немає інших людей.
• Утримуйтеся від будь-яких коментарів щодо події, зовнішнього вигляду чи поведінки, а також від суджень чи оцінки ситуації.
• Слухайте. Уважно, без осуду, без звинувачень. Не повторюйте міфів про сексуальне насильство (див. розділ посібника, присвячений міфам та їх наслідкам).
• Не давай «хороших порад». Запитайте, чого потерпіла сторона очікує, потребує і що вона хоче зробити.
• В розмові наголошуйте, що ви на її боці і що в насильстві ЗАВЖДИ винен кривдник.
• Надзвичайно важливо повторювати: «Це не твоя провина, що це сталося з тобою, ніхто не має права робити тобі боляче».
• Не ставте під сумнів висловлювання жертви – не ви вирішуєте, чи було зґвалтування.
• Якою б малоймовірною вам не здавалася ситуація, не коментуйте, не засуджуйте, не ставте під сумнів сказане. Ваша роль полягає в тому, щоб повірити постраждалій людині.
• Не коментуйте поведінку жертви під час зґвалтування – захищалася вона чи ні
• Якщо потерпіла не хоче говорити, просто будьте поруч – запевніть її, що ви не будете вдаватися в подробиці, якщо вона цього не хоче, що вона може сказати скільки завгодно.
• Не вживайте зменшувальних форм (пані Касю, Зосю та ін.), можна запитати, як потерпіла бажає щоб до неї зверталися.
• Не звертайтеся до потерпілої сторони в третій особі (наприклад, «Нехай підійде», «Нехай сідає»), не переходьте на «ти», якщо це не було попередньо домовлено з потерпілою стороною.
• Повідомте, що ви будете робити і що ви повинні робити за законом.
• Спробуйте заохотити постраждалу людину звернутися за допомогою, але залиште їй право самій вирішувати, коли і як звертатися за допомогою. Важливо, щоб вона приймала рішення самостійно, тому що вона буде нести їхні наслідки.
• Запитайте, чи є в її оточенні близькі люди, які могли б її підтримати – родина, друзі.
•  Розкажіть, яку підтримку вона може очікувати від вашої установи/організації.
•  Заохочуйте її звернутися до установи чи організації, яка надає допомогу, якщо ваш заклад/організація не може надати допомогу. Майте підготовлений список місць, де нададуть професійну підтримку – психологічну, юридичну тощо.
• Поясніть її права чітко та просто. Найкраще надати їх у письмовій формі.
• Підготуйте постраждалу людину до можливих реакцій оточення та родини, в тому числі негативної.